Поради

10 правил для батьків

 

Любіть свою дитину. Радійте з її присутності, приймайте її такою, якою вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її самовпевненості, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.

 

Охороняйте свою дитину. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба - жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

 

Будьте гарним прикладом для своєї дитини. Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей, самі живіть згідно з ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність і скромність.

 

Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте всерйоз.

 

Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі вдома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.

 

Покажіть дитині можливості й межі людської свободи. Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть, якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь-якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

 

Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте поведінку дитини таким чином, щоб її дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим. Дитину потрібно заохочувати до дотримання встановлення правил.

 

Надавайте дитині можливість таких переживань, які матимуть цінність спогадів. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

 

Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Нехай навіть не безболісно, але самостійно.

 

Чекайте від дитини тільки таких міркувань, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвід

****************************************************************************************************

Пам’ятка добрих батьків

• Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

• Не думай, що дитина твоя. Вона – Божа.

• Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав дитині життя – як же вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому: це незворотний закон вдячності.

• Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, то й пожнеш.

• Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно його сил і будьте впевненими, що дитині її ноша не легше, ніж Вам ваша. А може й важча. Бо в дитини ще нема звички.

• Не принижуй!

• Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини. Мучте, якщо можете і не робите.

• Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

• Люби свою дитину будь-якою:  бездарною, безталанною, дорослою. Спілкуйся з нею, тішся

•  

• ************************************************************************************

Пам’ятка для батьків

«Ваша дитина не краща

і не гірша, вона – інша»

 

Не можна:

• Думати, що ваша дитина найкраща та най- здібніша. Вона не краща і не більш здібніша ніж у когось іншого. Вона – інша.

• Ставтесь до дитини так, як до «Банку», куди батьки «складають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.

• Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.

• Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх (нехай і гірших – але ж своїх) цілей.

• Покладати надії на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життєві установи (вони ж генетично передаються!)

• Ставитися до дитини, як до людини, яку батьки «ліпили», як їм заманеться.

• Всю відповідальність за виховання покладати на вчителів чи бабусь, або на «методичні поради».

 

Потрібно:

• Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.

• Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому поведінка є такою, а не іншою.

• Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою у своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.

• Не намагатися «формувати» дитину, жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не «об’єкт виховання». Вислухати її точку зору на події і ненав’язливо висловлювати своє ставлення до цього.

• Частіше (але не часто) згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.

• Пам’ятайте, що вашу дитину формують не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна доброта.

• Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не сприймає неповаги до себе.

• **********************************************************************************************

• П’ять шляхів до серця дитини

   

  Відчувати любов і говорити про неї прекрасно. Але цього замало, щоб впевнити дитину у вашій безумовній любові. Діти оцінюють людей за їхніми вчинками. Треба навчитися говорити «мовою любові» вашої дитини, проявляючи свою любов через вчинки.

  Існує п’ять шляхів, якими діти (взагалі всі люди) виказують любов.

  П’ять шляхів до серця дитини

  1. Дотик
  2. Слова підтримки
  3. Час
  4. Подарунки
  5. Допомога

  Дотик – обійми, поцілунки, будь-який фізичний контакт, ласка.

  Слова підтримки – похвала, вдячність, підбадьорюючі слова, добрі настанови.

  Час – бути разом з дитиною, віддавати дитині всю увагу. Час – це ваш подарунок дитині. Дивіться в очі дитині, поділяйте думки і почуття.

  Подарунки – вони можуть нагадувати дитині про вашу любов довгі роки. Справжній подарунок дається, щоб подарувати, виказати свою любов.

  Допомога – робити те, що буде дитині во благо; допомога – це подарунок. Допомагати там, де дитина сама не впорається.

   

  Вислови дітей.

  Дотик

  «Я знаю, що мама мене любить, тому що вона завжди цілує і обіймає мене».

  Слово підтримки

  «Я люблю маму тому, що вона любить мене. Вона завжди повторює, яка я гарна. Мабуть, татко теж любить мене, але він ніколи не каже про це».

  Час

  «Татко любить мене. Я знаю це тому, що він завжди зі мною. Ми що-небудь робимо разом. Мама теж мене любить, але ми рідко буваємо разом – вона втомлюється на роботі».

  Подарунок

  «Вихователька у нас дуже добра. І вона мене відразу полюбила. Ось, дивись, що вона мені подарувала».

  Допомога

  «Мама мене любить. Вона пече мій улюблений пиріг, допомагає застеляти мені постіль, заплітає мені коси».